Яка вам Автономія?

Кримці боролися за український Крим з комуністами у вже незалежній Україні. А через деякий час – з підданими Януковича і його партією. Кримці топили за права та демократію задовго до того, як це стало трендом.

“Яка вам автономія?”, “де ви?”, “чому не воюєте?”. Останнім часом все частіше натрапляю на подібні звинувачення в бік кримців в твіттері,  а віднедавна й фейсбуці. Спостерігаючи цю тенденцію з самого зародження, я схилявся до думки, що переважна більшість подібного контенту – частина організованої інформаційної, а головне – запорєбрікової атаки, що не заслуговує на увагу і реакцію. Вочевидь, я недооцінив масштаб і вплив цих спекуляцій.

Пам’ятаючи відоме прислів’я про те, що диявол криється у деталях, вважаю надважливим висвітлити низку ключових питань та підкреслити, що деякі з них не мають і навряд чи отримають чіткі відповіді.

1) Чи відомо комусь, яка чисельність киримли зараз в ЗСУ? 200, 500, 1000, може 2000?

Буду дуже здивований, якщо хоча б хтось надасть вам відповідь. Такої статистики немає, вона просто не ведеться. Кримців в ЗСУ зараз може бути стільки ж, скільки вегетаріанців або будь-якої іншої категорії, за якою не ведеться облік. Наголошу також, що більшість кримських татар в лавах ЗСУ не афішують факт своєї служби. Вони мають сім’ї та рідних, що залишилися на окупованій території. Чи були випадки, коли рідні військових, що проживають в окупації, ставали мішенню? Так, і не раз. Ця загроза суттєва, відчутна і цілком реальна.

2) Далі, пропоную подивитися співвідношення чисельного складу ЗСУ до загальної чисельності населення України. На початок 2022 гранична чисельність ЗСУ складала 260 тис. Остання цифра, яку влада називала влітку 2022 року - 700 тис. При цьому невідомо, чи включає ця цифра лише ЗСУ або всі воєнізовані формування держави. Відповідно до Держстату, 1 січня 2022 року чисельність наявного населення України складала 41,1 млн. без врахування населення на тимчасово окупованій території.

Отже, якщо взяти граничну чисельність ЗСУ станом на початок 2022 року, вийде 0,6% від населення України. А якщо більш свіжі цифри, що їх згадувало політичне керівництво, 1,7%. Варто пам’ятати, що збільшення стало результатом мобілізації в умовах воєнного стану. На щастя Українська Держава контролює 80% своєї території, відтак, попри всі жахи війни, переважна частина населення не потрапила в полон окупації.

3) А що по Криму? Чи відомо, скільки киримли проживає в самому Криму? За переписом 2001 року трохи менше 245 тис. або 12,1% від населення півострова. Скільки виїхало після 2014 ніхто не знає. Відповідна статистика не велася, а перепис, що його провели окупанти восени 2014, не є джерелом, якому можна довіряти. Ми можемо лише здогадуватись, що кількість кримців, які залишили Крим внаслідок окупації, може коливатися від 15 до 30 тис.

Підкреслю, що статистики щодо кількості кримців у лавах ЗСУ немає. Якщо взяти гіпотетичну і одночасно песимістично низьку цифру, наприклад 1000, то вийде близько 0,4% від загальної кількості народу, 85-90% якого проживає в окупації. Замало?

Застосовуючи аналогію, якщо ви, наприклад, хочете бачити 10 тис. кримців, якім раптом вдалося непомітно покинути окупований півострів, щоб піти добровольцями на фронт, ви так само маєте вимагати і очікувати більше 2 мільйонів добровольців по всій Україні, якім, до речі, набагато легше дістатися центрів комплектування. Не заперечуючи факт відданості тисяч добровольців, чисельність військових на сьогодні - 700 тис., з них більше 400 тис. були мобілізовані вже під час воєнного стану.

4) Безрезультатні розмови про створення національного батальйону кримців в складі ЗСУ велися з 2015 року. Про причини відмови можна здогадуватися, проте залишається факт, що протягом останніх 6 років кримським татарам не дозволяли створити свій батальйон. 

5) Масовий виїзд з Криму людей, що підтримують Україну – стратегічно недолугий крок, що в рази ускладнить повернення та звільнення території, де окупант закріпився найміцніше. Кримці в Криму, як найбільша проукраїнські налаштована та згуртована група на півострові, – це наші очі, вуха. Якщо ви вважаєте, що Крим пасе задніх щодо збройного руху опору, нагадаю, що така діяльність готується системно, а головне – заздалегідь. Сумніваєтеся? Тоді можете порівняти активність і результативність партизанського руху на Херсонщині (де напад очікували з 2014 року) і Харківщині. З кримцями така робота ніколи не проводилася, а щодо національного батальйону дивіться п.4 вище. 

6) Чи варто також згадувати про причини, що є відповіддю на питання «чому кримці масово не залишили півострів після 2014 року?» Про те, що за право повернутися на рідну землю вони боролися 50 років. Боротьба, що почалася з моменту насильницького вигнання і продовжується до сьогодні. Про те, що радянський режим стратив майже половину народу. І що не зважаючи на жахливий масштаб втрат, кримці масово і відчайдушно боролися з совєтами за повернення додому та за звільнення інших народів з колективної в’язниці. Підтримка незалежності України з боку корінного народу стала визначальною під час референдуму в Криму. Пізніше Крим став автономною республікою, що слугувала більшості та ігнорувала тих, хто потребував захисту.

7) До речі, щодо автономії, для отримання якої, як вважають деякі люди, кримці недостатньо активно воюють, працюють, просять, бігають, присідають (підставити необхідне), та яку не заслуговують.

Питання про необхідність створення національної автономії корінного народу, що захищатиме його колективні права, увійшло до порядку денного на десятки років раніше 2014 та 2022 років. Можливо через це сьогодні кримці ігнорують звинувачення про недостатню боротьбу за Крим? Адже їхня боротьба за звільнення рідноі землі, а згодом - всієї України від російського впливу, почалася ще до проголошення незалежності. Більшу частину часу, аж до окупації, такий спротив суперечив пріоритетам державної політики та політичного керівництва, яке не бажало бачити загроз державності. Прагнення змінити формат та філософію автономії базувалось і базується на цінностях і, зважаючи на політичну реальність 90-х, навіть не могло розглядатись в якості політичних дивідендів за лояльність. 

Зараз це може здатися невдалим жартом, але кримці боролися за український Крим з комуністами у вже незалежній Україні. А через деякий час – з підданими Януковича і його партією. Перетворивши слова «стабільність і послідовність» в передвиборчий фетиш, і кримські комуністи, і Янукович та його союзники, могли розглядати кримців лише як ворогів, адже ті в абсолютній більшості стабільно і послідовно підтримували проукраїнські, проєвропейські політичні сили. Іншими словами, кримці топили за права та демократію задовго до того, як це стало трендом.

8) Можливо варто також нагадати, що боротьба корінного народу проти окупаційного режиму тривала і триває всі ці роки? Про те, що киримли складають більшість серед політичних в’язнів в Криму, про заборону діяльності Меджлісу –  вищого представницького, виборного органу у 2016 році. Про першого заступника голови Меджлісу - Нарімана Джеляла, якому у вересні окупанти готуються оголосити вирок у 15 років позбавлення волі за нібито «підготовку до терористичного акту», а фактично – за активну участь у Кримській платформі в серпні 2021 року. А також про те, що частка кримців в масштабі всієї України - приблизно 0,5%. 

Отже, якщо ви також ставили питання, зазначені на початку цього допису, спитайте себе, чи не стали ви споживачем російського наративу та гібридної інформаційної атаки, що вчергове пропонує просте рішення у комплексному питанні. 

*UA South не редагує тексти блогів та не несе відповідальності за їх зміст. Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції.