ДЕ ОЛЕКСІЙ ТРОЯН?

Олексія Трояна викрали 29 липня, коли він із родиною намагався виїхати з окупованої Херсонщини.

36-річний українець до 2020 року очолював Хрестівську ОТГ, а останнім часом викладав інформатику у школі села Долинське Каховського району. Навіть у перші дні війни, ховаючись від вибухів у підвалі, він дистанційно проводив уроки. Але зрештою вирішив таки поїхати з окупованого села. Разом із дружиною Світланою, двома дітьми (старшому 9 років, молодшому півтора) та подружжям друзів Олексій вирушив у дорогу. Їхати довелося через Крим, адже по Антонівському та Каховському мостах ЗСУ вже почали наносити влучні удари.

Російські військові на пропускному пункті поводилися з українцями зухвало й образливо. Перевіряли телефони і глузували з української мови. Зокрема роздратувалися через слово "коханий", яким Світлана назвала в контактах Олексія.

Чоловіка затримали наче для первинного допиту. Він тривав 5 годин. Світлана з грудною дитиною, яка постійно плакала, весь цей час чекала на вулиці і чула з приміщення, в яке повели Олексія, характерні звуки ударів тіла об стіну або стіл. Жінку проганяли, погрожували, але вона таки дочекалася, коли чоловіка вивели з приміщення. Йому вочевидь було зле. Олексія Трояна вирішили  доправити до Федеральної служби безпеки прикордонної зони м. Армянськ, але в окупантів поламалася машина, і вони наказали друзям його перевезти - звісно ж, у супроводі російських військових. Коли під'їхали до будівлі, Олексія відвели всередину, а дружині заявили, що чекати його не варто: можуть відпустити через день, а можуть не відпустити і через місяць. Так і сталося.

30 липня вранці Світлана з півторарічною дитиною на руках знову приїхала до Армянська. Просила зустрічі з чоловіком, намагалася довідатися причину затримання. Зустрітися не дали. Причину затримання не пояснили. Після тривалих умовлянь дружини, Олексію дозволили їй зателефонувати - з невідомого російського номера. Розмова була короткою. Олексій сказав, що його не били, що за кілька днів відпустять, але наказав родині їхати далі без нього. 

2 серпня Олексій подзвонив з такого самого чужого номера сусідці, аби передати батькам, що з ним все добре. 

4 серпня з російського номера Світлані надійшло повідомлення. Автор звертався до неї так, як називає її лише Олексій, але російською мовою. Це дивно, каже Світлана, адже чоловік розмовляє лише українською. 

Відтоді - жодної звістки.

Село Долинське окупували ще 24 лютого, в перші години масштабного вторгнення. 

Голова Хрестівської ОТГ, до якої належить Долинське, Сергій Хільченко відмовився від співпраці з окупантами, за що був на кілька тижнів покараний. Вдень прибирав територію, а ніч проводив у так званому "підвалі". Ці ночі призвели до того, що нині чоловік на лікуванні. 

27 липня на подвір'ї власного будинку жорстоко побили і викрали директора школи сусіднього села, Шевченки. Тиждень тримали у буцегарні, катували і зрештою відпустили. 

21 серпня посеред вулиці жорстоко побили і викрали 23-річного жителя с. Шевченки Вадима Бабаєва. Де він нині - невідомо й досі. 

Ще одного мешканця Хрестівської громади били протягом 8 годин лише за те, що на запитання про те, як жити в області, той відповів "як в окупації".